21 червня у Тернополі проходив унікальний мистецький захід «Музика проти війни». Згідно задуму організаторів, цього дня з 12 години у нашому місті звучала музика, втілюючи своєю енергетикою, гармонією, мажорними та мінорними мелодіями надію і прагнення усіх тернополян проти війни, за мир. Розпочали захід у Тернопільській музичній школі №1 концертом учнів та педагогів. Естафету продовжили діти та викладачі Тернопільської музичної школи №2. І далі впродовж дня у Тернополі на імпровізованих майданчиках простонеба звучала класична та духова музика у виконанні мистецьких колективів міста. Свій музичний голос до голосів колег-артистів додав і Муніципальний Галицький камерний оркестр, який виступав на бульварі Данила Галицького.
- Як відомо, коли говорять пушки, музи мовчать, – сказав після концерту художній керівник і диригент оркестру, заслужений артист України Василь Феленчак. – І там, де війна, не може бути музики. Тому, долучаючись до акції «Музика проти війни», ми спробували протидіяти їй засобами мистецтва. Адже саме музика, на відміну від війни, здатна об’єднувати, а не роз’єднувати, саме музика, на відміну від війни, яка віднімає життя, може дати надію і переконати, що мир таки переможе.
Галицький камерний відкрив свій концерт видатним «Полонезом» польського композитора Міхала Огінського – твором, що відомий усім.
- Найчастіше його просто називають «Полонез Огінського», навіть не здогадуючись, що існує ще одна, справжня назва – «Прощання з Батьківщиною», – розповідає маестро. – А включили ми його до нашої програми з метою згадати історію та вшанувати героїчний польський народ, якому 1 вересня далекого 1939 року випало першим стикнутися з війною, що потім стала називатися Другою Світовою. Щодо історії твору, то композитор Міхал Клеофас Огінський написав полонез «Прощання з Батьківщиною» у 1794 році, у вигнанні, з думкою про те, що він більше ніколи не побачить свою Батьківщину, відтак втілюючи у музиці прощання в усіх розуміннях – як від’їзд з рідної землі, так і сум зі захопленою, знищеною переможцями країною. До речі, в сучасній Польщі цей твір вважається музичним символом держави, і були навіть пропозиції зробити цю музику польським гімном.
Своєрідним музичним уособленням іншої європейської країни – Угорщини – стала у програмі «Музика проти війни» і «Рапсодія» композитора Ференца Ліста. За словами Василя Феленчака, через свої повільні та швидкі мотиви, що передають душевні і моральні устремління людей, рапсодії Ліста завжди об’єднували угорців у націю, надаючи сили, стійкості, передаючи велич цього народу.
А от найяскравішим за своїм енергетичним та смисловим значенням твором у концерті Муніципального Галицького камерного оркестру стала «Ода до радості» Бетховена.
- Саме «Оду до радості» 30 березня цього року в Україні одночасно виконали місцеві оркестри в аеропортах Києва, Донецька, Дніпропетровська, Одеси, Харкова, Львова. Таким чином музиканти вшанували пам’ять Небесної Сотні, підтримали єдність та цілісність України, відзначили підписання Україною політичної частини Асоціації з Євросоюзом, – пригадав Василь Феленчак. – А ми зіграли цей твір в рамках акції «Музика проти війни» в пам’ять про тих, хто здобував і здобуває для нас свободу, воюючи на усіх фронтах неоголошеної війни, що розгорнулась зараз на Сході України. І пробували через оптимізм, вкладений у музиці та вірші Шиллєра, сповнитися радістю та переконаністю в тому, що все у нас буде добре.
Таким чином, долучившись до акції «Музика проти війни», артисти Муніципального Галицького камерного оркестру, виступаючи перед мешканцями мікрорайону «Східний», які проводили суботній вечір на бульварі Данила Галицького, підтримали усіх, хто боровся і сьогодні, в цей самий час бореться за свободу та незалежність України, хто вірить у світле майбутнє нашої держави, сподіваючись, що розум, радість і свобода таки переможуть, що Україну чекає світле, європейське майбутнє.